Тест на тему ""Панас Мирний "Хіба ревуть воли , як ясла повні""
- Надворі весна вповні. Куди не глянь – скрізь розвернулося, розпустилося, зацвіло пишним цвітом. Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю.
- Одходячи на спокій, сонце обдало землю блискучим промінням
- земля на прощання усміхнулась – і потемніла. Спустилася ніч
- викликала собі на втіху зорі
- викотився з-за гаю місяць – і став оглядати околицю…
- Тим часом – світ, як день, тільки сонце щось забарилося… Закрасивши увесь східень палко рожевим цвітом, воно ще не рушало з гори, ще не блиснуло ні одним променем над землею…
- Сонце дедалі все вище та вище підпливало. Перше ж так гарно сяяло та гріло, а це вже стало пекти-палити, аж дід прокинувся…
- Осіннє сонце сідало в хмари. Прощаючись із землею, заливало хмари й землю огняним світлом. Як кров, червонів захід сонця і заглядав своїми червоними очима крізь побиті шибки у Чіпчину хату.
Натисни на цю кнопку щоб побачити правильну відповідь
Правильна відповідь виділена іншим кольором.
Якщо правильних відповідей декілька, то всі вони будуть виділені іншим кольором.
-
- Надворі весна вповні. Куди не глянь – скрізь розвернулося, розпустилося, зацвіло пишним цвітом. Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю.
- Одходячи на спокій, сонце обдало землю блискучим промінням
- земля на прощання усміхнулась – і потемніла. Спустилася ніч
- викликала собі на втіху зорі
- викотився з-за гаю місяць – і став оглядати околицю…
- Тим часом – світ, як день, тільки сонце щось забарилося… Закрасивши увесь східень палко рожевим цвітом, воно ще не рушало з гори, ще не блиснуло ні одним променем над землею…
- Сонце дедалі все вище та вище підпливало. Перше ж так гарно сяяло та гріло, а це вже стало пекти-палити, аж дід прокинувся…
- Осіннє сонце сідало в хмари. Прощаючись із землею, заливало хмари й землю огняним світлом. Як кров, червонів захід сонця і заглядав своїми червоними очима крізь побиті шибки у Чіпчину хату.