ЇжачокЗустрів я нещодавно в лісі двох хлоп'ят. Василько і Петько звати їх. Близнята. Відмінники. Одним словом — розумні хлопці.У беретику одного з них зненацька щось заворушилось.— Їжачка знайшли! — радісно повідомили брати. — Несемо додому, нехай перезимує в теплі-добрі. А навесні віднесемо його до лісу і випустимо.— Де ж ви його на зиму поселите? — перш за все поцікавився я.— У куточку під батареєю! - впевнено відповіли брати.— Друзі мої дорогі, — не втримався я. — Вашому знайді не треба такого тепла на зиму. Він повинен під корчем десь у лісі в м'якому кубельці заснути, і тоді той сон буде міцним, бо завірюхи його колисатимуть. А у вас, напевно, телевізор гримить допізна.— Еге ж, — знітився Петько.— Хотіли ж як краще... - прошепотів Василько.Хлопці почухали потилиці та з деяким жалем відпустили їжачка. А він, не гаючись, чкурнув у хащі і зник.(Г. Труфанов, 135 слів) Що колисатиме їжачка під час зимового сну?