«Співала ж дзвінко, дужо, незрівнянно! А голос був — із чистого срібла…» Ці рядки Павло Тичина присвятив незабутній зірці Київської опери 30-х років XX ст., неперевершеній виконавиці романсів і народних пісень.«Український соловейко» — так називали співачку, яка народилася в м. Балаклава поблизу Севастополя і була однією з найвидатніших представниць української вокальної школи на світових обріях.