О рідне слово, хто без тебе я?Німий жебрак, старцюючий бродяга, Мертвяк, оброслий плиттям саркофага, Прах, купа жалюгідного рам’я. Моя ти — пісня, сила і відвага,Моє вселюдське й мамине ім’я.Тобою палахтить душа моя, Втишається тобою серця спрага. Тебе у спадок віддали мені Мої батьки і предки невідомі,Що гинули за тебе на вогні. Так не засни в запиленому томі,В неткнутій коленкоровій труні — Дзвени в моїм і правнуковім домі!Дмитро ПавличкоТвір написано у віршовій формі, що й поезію