Вірш П. Тичини складається з двох шестирядкових строф, у яких перші рядки – запитання, а останні – своєрідні відповіді. Від української народної пісні – прийоми паралелізму: шелестіння липи місячної весняної ночі і сон коханої, сон старих гаїв-дідуганів, і витьохкування солов’я...