У наведених уривках з поезій В. Стусаа) Сумні і сині, наче птиці, уже без неба і без крил, обсіли край своїх могил — живої не доп'ють водиці — на попелищі віковім, досада щириться з досади, їм спільної нема ради, нерадісний їм спільний дім («Сумні і сині, наче птиці...»}