Починай читати текст, коли запустив(ла) таймер на 3 хвилини. Читай мовчки цей текст. Запам'ятай місце, де ти зупинився(лась) по сигналу таймера. Дочитай текст до кінця.Читай уважно! "ПОКИНУТЕ ГНІЗДО"(Іван Складанний) У Матросовому яру поросли густі, колючі кущі терну. Усі чомусь їх обходять. А мені захотілося дізнатись, що між ними, адже дзвінко співає там якась голосиста пташка. Той спів не раз я слухав, а тепер не чути. Розгорнув кущ, другий. Нічого, тільки кропива внизу жалка — попекла ноги. Розгорнув третій кущ, а перед моїм обличчям якась пташка як пурхне, аж душа заніміла. Дивлюсь: гніздечко маленьке, а в нім— п'ятірко голубих, як намистинки, яєчок. Про свою знахідку я розповів Миколці.— Не вигадуй,— зблиснули Миколчині очі. — Злови пташку, тоді повірю.— Як зловити? Адже вона пташенят висиджує.— Отож і зловити її в цей час найлегше, яєчок своїх вона не покине. Послухався я Миколки. Став стежити за пташиним гніздечком. Одного разу підкрався до куща, у якому звила пташина гніздечко, а вона сидить, ніби й не помічає мене. Простягнув руку й накрив долонею пташину. Аж тільки тоді вона затріпотіла з переляку. Але я, радий, що тепер доведуМиколці, пташку не випускав. Вона пручалася, щипала дзьобиком за пальці, а я забрав її та й поніс додому. А тут сусідський хлопець:— Так ти — справжній живодер! — каже. — Покажи пташку батькові.Як на лихо, тут і батько підходить. Я до нього:— А в мене ось пташка!— Звідки вона в тебе? — не повірив батько.Я й признався, де її зловив. Дісталося ж мені тоді на горіхи!— Зараз же віднеси її до гнізда! Це ж мати, вона виведе маленьких пташенят, і її сім'я буде більша. Розумієш? З великою досадою ішов я в Матросів яр. Ось і кущі терну. Садовлю пташину в гніздо, а вона — кулею в небо, більше я й не бачив її. Відбилася вона від свого гнізда. А блакитні яєчка так і пропали. Тепер я не ходжу тією стежкою, що біля тернових кущів, але мені й досі щемлять пальці, які щипала пташка, вириваючись на волю. Так легковажно я її скривдив! Отож недарма кажуть: «Не слухай чужого розуму...» Я вже нікого й не слухаю. Хоч би там що! З тих пір я ніколи не заглядаю в пташині гнізда, бо збагнув: то велика таємниця.