Риторичне звертання оповідача в кінці твору....! Ти народжуєш нас неначе для того, щоб ми звіряли тобі своє горде серце. Ми нікуди не можемо подітися від тебе, як од власної долі, і хоч куди б заносили нас урагани часу, але як тільки вони вщухають і починають ледь виднітися твої обрії, то ми знову прагнемо до тих місць, де вперше побачили тебе з колискової висі, наче перекинуту горілиць, потім з отих віконець маленьких у чотири шибки — прагнемо на ті споришеві подвір'я, де ми вперше ступили на тебе босоніж, звідали твоє тепло й зачули в жилах своїх твою незміряну силу.

Варіанти відповідей:
  • Сонце
  • Земле
  • Море
  • Світе

Натисни на цю кнопку щоб побачити правильну відповідь

    • Сонце
    • Земле
    • Море
    • Світе
На нашому сайті розміщено більше 600 000 відповідей на тести, використовуй пошук і знайти відповідь на потрібний тобі тест!

Оцените статью