А оце дівчинці (звуть її Улянкою) захотілося нової парасольки. — Купи! — смикала вона маму за рукав. — Нащо її тобі, Улясю, в тебе є парасолька. — Але не така. Та без квіток, і не червона. Купи! — Доню, в мене грошей не вистачить. Ми прийшли по інші речі. — Інші потім купиш. А тепер парасольку! Даремно мати вмовляла Улянку — та розсердилась, розпхикалась, оченята її наповнилися злими капризними сльозами. — Ти нехороша мама! — вигукнула дівчинка, висмикнула руку з материної долоні і вибігла з магазину. Надворі вона розгубилася. Плакати не хотілось — мама однак не бачитиме її сліз Дівчинку звали: